Синтез законів управління орієнтацією космічного апарату з використанням кватерніонів
| 1Волосов, ВВ, Тютюнник, ЛИ 1Інститут космічних досліджень Національної академії наук України і Державного космічного агентства України, Київ |
| Косм. наука технол. 1999, 5 ;(4):61–69 |
| https://doi.org/10.15407/knit1999.04.061 |
| Мова публікації: російська |
Анотація: Розв'язуються задачі синтезу алгоритмів керування орієнтацією космічного апарата відносно орбітального та інерціального опорних базисів. Для розв'язку вказаних задач використовується відоме узагальнення теорем прямого методу Ляпунова на дослідження стійкості інваріантних множин динамічних систем. Ефективність отриманих алгоритмів ілюструється комп'ютерним моделюванням динаміки систем керування орієнтацією, в контурі яких використовуються ці алгоритми.
|
| Ключові слова: алгоритми керування орієнтацією, опорні базиси, теорема Ляпунова |
References:
1. Бранец В. Н., Шмыглевский И. П. Применение кватернионов в задачах ориентации твердого тела. — М.: Наука, 1973.—320 с.
2. Ви В., Уэйс Х., Эрепостатис Э. Управление поворотами космического аппарата вокруг собственной оси с обратной связью по компонентам кватерниона // Аэрокосмическая техника.—1990.—№ 3.—С. 3—11.
3. Волосов В. В. Об управлении ориентацией космического аппарата в орбитальной системе координат с использованием эллипсоидальных оценок его вектора состояния // Пробл. управления и информатики. —1998.—№ 5.— С. 31—41.
4. Гантмахер Ф. Р. Теория матриц. — М.: Наука, 1967.— 575 с.
5. Демидович Б. П. Лекции по математической теории устойчивости. — М.: Наука, 1967.—472 с.
6. Ефимов Н. В., Розендорн Е. А. Линейная алгебра и многомерная геометрия. — М.: Наука, 1970.—528 с.
7. Зубов В. И. Устойчивость движения: (методы Ляпунова и их применение). — М.: Высшая шк., 1973.— 271 с.
8. Кошляков В. Н. Задачи динамики твердого тела и прикладной теории гироскопов. — М.: Наука, 1985.—288 с.
9. Красовский Н. Н. Некоторые задачи об устойчивости движения . — М.: Физматгиз, 1959.—211 с.
10. Красовский Н. Н. Обобщение теорем второго метода Ляпунова // Малкин И. Г. Теория устойчивости движения. — М.: Наука, 1966.—С. 463—467.
11. Ла-Салль Ж., Левшец С. Исследование устойчивости прямым методом Ляпунова. — М.: Мир, 1964.—168 с.
12. Лебедев Д. В. Управление ориентацией твердого дела с использованием параметров Родрига—Гамильтона // Автоматика.—1974.—№ 4.—С. 29—32.
13. Лебедев Д. В., Ткаченко А. И., Штепа Ю. П. Магнитная система управления угловым движением микроспутника // Космічна наука і технологія.—1996.—2, № 5—6.—С. 17— 25.
14. Раушенбах Б. В., Токарь Е. Н. Управление ориентацией космических аппаратов. — М.: Наука, 1974.—600 с.
15. Розенфельд Б. А. Многомерные пространства. — М.: Наука, 1966.—647 с.
16. Филимонов А. Б., Филимонов Н. Б. Негладкий анализ и синтез систем регулирования на основе прямого метода Ляпунова // Приборостроение.—1994.—37, № 7—8.— С. 5—15.
17. Филиппов А. Ф. Дифференциальные уравнения с разрывной правой частью. — М.: Наука, 1985.—224 с.
18. Mortensen R. Е. A globaly stable linear atlitude regulator // Internal. J. Control.—1968.—8, № 3.—P. 297—302.