Публікаційна етика

Етичні зобов’язання авторів

Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати вичерпну інформацію про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори наукових статей про оригінальне дослідження повинні надавати достовірні результати виконаної роботи, а також об’єктивне обговорення значущості дослідження. Дані, що лежать в основі дослідженої проблеми, повинні бути представлені безпомилково. Стаття повинна містити досить деталей і бібліографічних посилань для можливого відтворення. Помилкові або свідомо помилкові твердження сприймаються як неетична поведінка і тому є неприйнятними. У авторів можуть бути запитані необроблені дані, що мають відношення до рукопису, для рецензування Редакторами. Автори повинні бути готові надати відкритий доступ до такого роду інформації, якщо це може бути здійсненим, і в будь-якому випадку бути готові зберігати ці дані протягом адекватного періоду часу після публікації. Автори повинні упевнитися, що представлена повністю оригінальна робота і в разі використання робіт чи тверджень інших авторів повинні надавати відповідні бібліографічні посилання або витяги.

Плагіат може існувати у багатьох формах, від подання чужої роботи як авторської до копіювання або перефразування суттєвих частин чужих робіт (без зазначення авторства) і до заяви власних прав на результати чужих досліджень. Плагіат у всіх формах являє собою неетичні дії і є неприйнятни.

Автор повинен цитувати ті публікації, які мають визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до суті статті. Автор зобов’язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов’язані з його дослідженям. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.

Автор не повинен публікувати рукопис, у якому більша його частина присвячена одним і тим же дослідженням, більше, ніж в одному журналі як оригінальну публікацію. Подання одного і того ж рукопису одночасно більше, ніж в один журнал, сприймається як неетична поведінка і є неприйнятною. Автор не повинен представляти у журнал на розгляд раніше опубліковану статтю. При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати редактора про споріднені рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені редакторові, і мають бути вказані їх зв’язки з рукописом, представленим до публікації.

Авторами публікації можуть виступати тільки особи, які мають значний внесок у формуванні задуму роботи, розробку, виконання або інтерпретацію представленного дослідження. Всі ті, хто вніс значний внесок, повинні бути позначені як співавтори. Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.

Автор зобов’язаний доопрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії. Автор може зажадати, щоб редактор не використав деяких рецензентів при розгляді рукопису. Проте редактор може прийняти рішення використовувати одного або декількох з цих рецензентів, якщо він впевнений, що їх думки важливі для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні протиріччя між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, проте, не може вважатися доречною ні за яких обставин. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.

 

Етичні зобов’язання рецензентів

Рецензування допомагає Редактору прийняти рішення про публікацію, а також може допомогти автору підвищити якість роботи. Рецензування – це необхідна ланка в формальних наукових комунікаціях, знаходиться в самому «серці» наукового підходу. Усі вчені зобов’язані виконувати роботу з рецензування рукописів наукових статей. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених у рукописі, він повинен відразу повернути рукопис. Рецензенти не повинні брати участь у розгляді рукописів у разі наявності конфліктів інтересів внаслідок конкурентних, спільних та інших відносин з будь-ким із авторів, компаніями або іншими організаціями, пов’язаними з представленою роботою. Рецензент повинен об’єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен поважати інтелектуальну незалежність авторів. Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли певний рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів. Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв’язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис. Кожний рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ. Дану роботу не можна відкривати і обговорювати з будь-якими особами, які не мають на те певних повноважень. Вийнятком є випадки, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.

Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням. Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу. Рецензент зобов’язаний давати об’єктивну оцінку. Персональна критика автора неприйнятна, рецензентам слід ясно і аргументовано висловлювати свою думку. Рецензентам слід виявляти значущі опубліковані праці, відповідні темі і не включені в бібліографію до рукопису.

Рецензент повинен своєчасно надати відгук. Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.

 

Етичні зобов’язання редакторів журналу

Редактори несуть відповідальність за прийняття рішення про публікацію наукової статті. В основі рішення про публікацію наукової статті повинні завжди лежати достовірність розглянутої роботи та її наукова значущість. Редактори несуть відповідальність за дотримання всіх рекомендацій до статті, що подається. Редактори можуть радитися з рецензентами при прийнятті остаточного рішення про публікацію наукової статті. Редактор і Редакційна колегія не можуть без необхідності розкривати інформацію про прийняті рукописи всім особам, за винятком авторів, рецензентів, можливих рецензентів, інших наукових консультантів.

Редактор повинен без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також положення або місце роботи автора (авторів). Уся відповідальність за прийняття або відхилення рукопису лежить на редакторові.

Відповідальний і зважений підхід до виконання цих обов’язків передбачає, що редактор бере до уваги рекомендацію рецензента – доктора (кандидата) наук відповідного наукового напряму відносно якості і достовірності рукопису, представленого до публікації. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо редактор вважає, що вони не відповідають профілю журналу або мають ознаки антинауковості тверджень, на яких базується представлене дослідження. Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди. Після позитивного рішення редактора стаття публікується у журналі та розміщується на відповідних електронних ресурсах. Редактор має зважати на інтелектуальну незалежність авторів. Відповідальність і права редактора журналу щодо будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам редактор або члени редколегії, мають бути делеговані якій-небудь іншій кваліфікованій особі.

Якщо редакторові представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є помилковими, редактор повинен вказати на цю помилку і, якщо можливо, виправити її. Це повідомлення автору може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним експертом. Редакція не несе відповідальності перед авторами або третіми особами і організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакція має право вилучити вже опубліковану статтю, якщо з’ясується, що в процесі публікації статті були порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автора, який надав статтю, особі, що рекомендує, та організації, де робота виконувалася.