Сезонні зміни активності квазістаціонарних планетарних хвиль у стратосфері над Антарктикою
Рубрика:
| 1Грицай, АВ, Євтушевський, ОМ 1Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ |
| Косм. наука технол. 2006, 12 ;(4):071-077 |
| https://doi.org/10.15407/knit2006.04.071 |
| Мова публікації: Українська |
Анотація: Розглянуто сезонні зміни параметрів квазістаціонарних планетарних хвиль в Антарктиці, основна увага приділена зимово-весняному періоду. Використані дані про загальний вміст озону в атмосфері (супутниковий спектрометр TOMS) та температуру нижньої стратосфери (NCEP-NCAR). В середньому за 1979—2004 pp. максимальне значення амплітуди зональних хвиль (80 ОД) досягається у жовтні на широті 65° S. З серпня до листопада положення максимуму амплітуди зміщується з середніх до високих широт. Зіставлення даних за роки з аномальним розвитком озонової діри (1988 і 2002 pp.) показало, що збільшення амплітуди хвиль в кінці зими (серпень) є ознакою зменшення руйнування озону у весняний період. У серпні на широтах 60–65° S амплітуда стаціонарних хвиль в температурі нижньої стратосфери становила близько 6 та 10 К у 1988 та 2002 pp. відповідно. Це було однією з причин, які зумовили відмінності у розвитку стратосферних процесів у весняний період. |
| Ключові слова: озон, планетарні хвилі, супутниковий спектрометр |
References:
1. Атмосфера. Справочник. — Л.: Гидрометеоиздат, 1991.—510 с.
2. Grytsai A., Grytsai Z., Evtushevsky A., Milinevsky G. Interannual variability of planetary waves in the ozone layer at 65° S // Int. J. Remote Sensing.—2005.—26, N 16.— P. 3377—3387.
3. Hio Y., Hirota I. Interannual variations of planetary waves in the Southern Hemisphere stratosphere // J. Met. Soc. Jap.—2002.—80, N 4B.—P. 1013—1027.
4. James P. M., Peters D., Waugh D. W. Very low ozone episodes due to polar vortex displacement // Tellus.— 2000.—52B.—P. 1123—1137.
5. Joseph R., Ting M., Kushner P. J. The global stationary wave response to climate change in a coupled GCM // J. Climate.—2004.—17, N 3.—P. 540—556.
6. Moustaoui M., Teitelbaum H., Valero F. P. J. Vertical displacement induced by quasi-stationary waves in the Southern Hemisphere stratosphere during spring // Mon. Weather Rev.—2003.—131, N 10.—P. 2279—2289.
7. Newman P. A., Nash E. R. The unusual Southern Hemisphere stratosphere winter of 2002 // J. Atmos. Sci.— 2005.—62, N 3.—P. 614—628.
8. Nogues-Paegle J., Mo K. C, Callahan K. P. Lower stratosphere waves during 1986-1989 Southern springs // Tellus.—1992.—44B.—P. 390—408.
9. Quintanar A. I., MechosoС R. Quasi-stationary waves in the Southern Hemisphere. Part I. Observational data // J. Climate.—1995.—8, N 11.—P. 2659—2672.
10. Rao V. В.,Fernandez J. P. R., Franchito S. H. Quasi-stationary waves in the Southern Hemisphere during El Nino and La Nina events // Ann. Geophys.—2004.—22.—P. 789—806.
11. Shindell D. Т.,Wong S., Rind D. Interannual variability of the Antarctic ozone hole in a GCM. Part I. The influence of tropospheric wave variability // J. Atmos. Sci.—1997.— 54, N 18.—P. 2308—2319.
12. Stephenson D. В.,Royer J.-F. Low-frequency variability of total ozone mapping spectrometer and general circulation model total ozone stationary waves associated with the El-Nino/Southern Oscillation for the period 1979—1988 // J. Geophys. Res.—1995.—100, N D4.—P. 7337—7346.
13. Varotsos С. What is the lesson from the unprecedented event over Antarctica in 2002? // Environ. Sci. Pollut. Res.—2003.—10, N 2.—P. 80—81.
14. Waugh D. W., Randel W. J. Climatology of Arctic and Antarctic vortices using elliptical diagnostics // J. Atmos. Sci.—1999.—56, N 11.—P. 1594—1613.
15. Wirth V. Quasi-stationary planetary waves in total ozone and their correlation with lower stratospheric temperature // J. Geophys. Res.—1993.—98, N D5.—P. 8873—8882.
16. WMO: Scientific assessment of ozone depletion: 2002. — Geneva: World Meteorological Organization, 2003.—Report N 47.