З позицій розвитку астрономічної науки оцінюється роль астрометрії за часів Гіппарха, класичної меридіанній і фундаментальної астрометрії, а також в сучасну т. зв. постгіппарківську (після запуску КА «ГІППАРКОС») епоху. Наводиться класифікація напрямків в астрономії і астрометрії в залежності від діапазону електромагнітних хвиль і формуються основні завдання сучасної астрометрії. Розглядаються загальні проблеми наземних спостережень в ІЧ діапазоні і на прикладі успішно здійсненого в 1983 р. космічного астрофізичного проекту IRAS (InfraRed Astronomical Satellite), який відкрив епоху сучасної ІЧ-астрономії, показується перевага космічних методів спостережень. Інфрачервона астрометрія – сучасний розділ-напрямок в астрометрії, один із семи її розділів, що відноситься до астрометричних спостережень в ІЧ-діапазоні. ІЧ-діапазон, займаючи проміжне положення між оптичним видимим і радіодіапазонами, є природним мостом для вирішення проблеми поліпшення зв'язку між оптичною (НСRF) і радіо (ICRF) координатними системами. Розглянуті також деякі інші проблеми ІЧ-астрономії і астрометрії, які можуть бути вирішені за допомогою високоточних астрометричних спостережень, а також за допомогою ототожнення ІЧ-спостережень з їх оптичними двійниками з точних астрометричних каталогів, отриманих зі спостережень в оптичному і радіодіапазонах. Наводиться попередня оцінка точності положень в реалізованих в даний час наземних проектах DENIS і 2MASS, а також розглядається і оцінюється реальність здійснення чотирьох запланованих на найближче десятиліття космічних проектів DIVA, FAME, GAIA і SIM.