Іоносферні ефекти, викликані стартами та польотами крупних ракет вивчаються більше 60 років. Достатньо повні й адекватні моделі генерації та поширення збурень у системі Земля – атмосфера – іоносфера – магнітосфера (ЗАІМ) в цілому, що викликаються стартами та польотами великих ракет, у даний час відсутні. Виявляється, що ціла низка фізичних ефектів під час іоносферних бур і стартів ракет подібні. Тому наявність іоносферної бурі суттєво ускладнює пошук реакції іоносфери на запуски космічних апаратів.

      Мета цієї роботи – опис результатів спостереження іоносферних процесів, що супроводжували старти та польоти ракет на фоні іоносферних бур. Для аналізу вимірювань залучено дані спостережень за станом іоносфери до, під час та після запуску ракет Союз і Протон з космодрому Байконур (Республіка Казахстан). Спостереження велися у Радіофізичній обсерваторії ХНУ імені В. Н. Каразіна (поблизу м. Харків, Україна). Для вимірювань використовувався допплерівський радар вертикального зондування. Спостереження виконано протягом 24-го циклу сонячної активності (2009—2021 рр.). Число стартів ракети Союз становить 81, ракети Протон – 53.

       Виявлення реакції іоносфери на віддалений на ~ 2000 км старт і політ крупної ракети на фоні геокосмічної бурі доплерівським методом зазвичай можливе при індексі K_pmax ≤ 5, а при більших його значеннях дуже ускладнено або взагалі неможливе. У низці випадків навіть за K_pmax = 4 визначення реакції ускладнено. Для підвищення надійності виявлення реакції на старт і політ ракети допплерівський радар повинен працювати у діапазоні частот від 1.5...2 до 4...6 МГц. Підтверджено існування декількох груп горизонтальних удаваних швидкостей поширення збурень: 1.7...3 км і більше, 700...1000, 300...700, 150...260 м/с.