Дві групи величин, що характеризують планети як небесне тіло: динамічне стиснення та параметри зовнішнього гравітаційного поля планети, задаються в різних системах координат. Проте сучасні запити природничих наук про планети, включаючи Землю, потребують спільного застосування цих параметрів, що вимагає їх подання в єдиній системі координат. У більшості випадків коефіцієнти розкладу гравітаційного поля до сьогодні приводяться в систему координат, пов’язану з головними осями планетарного еліпсоїда, в якій назначається динамічне стиснення. Логічніше робити навпаки: виразити динамічне стиснення планети в її загально планетарній прямокутній системі координат, залишаючи незмінними коефіцієнти розкладу гравітаційного поля в ряд. Це значно скорочує кількість обчислень та похибку при зведенні до планетарної системи координат, яка стає все більш уживаною в практиці у зв’язку з її використанням в GPS технологіях.

       У роботі наведена формула динамічного стиснення планети через всі тензори другого порядку гравітаційного поля небесних тіл Земної групи Сонячної системи. Виконано зведення параметрів в єдину прямокутну систему координат для цих планет. Для конкретних моделей гравітаційного поля планет визначені коефіцієнти пропорційності з якими входять тензори інерції. На прикладі планети Земля показана можливість застосування при побудові тривимірних моделей розподілу мас надр небесного тіла до другого порядку включно та виконано порівняння обчислень значень густини в двох різних системах координат. Результати порівняння підтвердили правильність алгоритму зведення в одну систему координат.

       Завдяки такому підходу спрощується інтерпретація отриманих результатів, оскільки появляється можливість безпосереднього використання наявних картографічних матеріалів для візуалізації отриманих результатів. Це в свою чергу дає змогу пов’язати особливості розподілу неоднорідностей мас планет з географією особливостей фігури небесного тіла.