У цій статті обговорюється космічна гірничодобувна промисловість як життєздатне рішення проблеми зростаючого дефіциту рідкісних металів, критично важливих для технологій та аерокосмічної промисловості. Обмежена доступність цих ресурсів на Землі спонукала до дослідження навколоземних астероїдів (NEAs), які містять значні концентрації таких елементів, як платина, нікель та залізо. Кілька космічних місій, таких як OSIRIS-REx і Hayabusa2, продемонстрували потенціал цих небесних тіл як джерел матеріалів, у тисячі разів багатших, ніж земні родовища. Паралельно з цим, досягнення в галузі робототехніки та штучного інтелекту дозволили розробити автономні системи видобутку, адаптовані до умов мікрогравітації. Хоча початкові витрати є високими, повторне використання ракет і досягнення в галузі космічних перевезень сприяють їх економічній життєздатності. Крім того, такий підхід може пом’якшити вплив традиційного видобутку корисних копалин на навколишнє середовище, зменшити вирубку лісів, забруднення ґрунту та споживання водних ресурсів. Однак залишаються значні проблеми, такі як відсутність міжнародної правової бази, що регулює право власності та експлуатацію ресурсів у космосі, а також технологічні бар’єри для обробки та транспортування матеріалів на Землю. Попри ці обмеження, космічна гірничодобувна промисловість демонструє  стратегію трансформації, яка може забезпечити стале постачання стратегічних ресурсів і сприяє довгостроковому науково-технологічному розвитку.