Залежність просторового періоду рухомих іоносферних збурень від їхньої відносної амплітуди

Федоренко, ЮП
Косм. наука технол. 2020, 26 ;(6):038-059
https://doi.org/10.15407/knit2020.06.038
Мова публікації: Українська
Анотація: 
Експериментально досліджено зв’язок горизонтального просторового періоду L і відносної амплітуди Ad рухомих іоносферних збурень (РІЗ) при різних рівнях сонячної і геомагнітної активності. Досліджені РІЗ у переважній більшості випадків породжувалися високоширотними джерелами. Встановлено, що для середньомасштабних РІЗ (L = 100...800 км) значення L і Ad пов’язані лінійною залежністю, на яку не впливає рівень сонячної активності. Для великомасштабних РІЗ (L = 1000…4000 км) лінійна апроксимація L(Ad) при низьких і високих рівнях сонячної активності є відповідно зростаючою і спадною залежностями. Для РІЗ глобальних масштабів (L = 5000...35000 км) при низьких рівнях сонячної активності лінійна апроксимація L(Ad) є залежністю, що зростає. Для середньомасштабних, великомасштабних і глобальних РІЗ рівень геомагнітної активності не впливає на залежність L(Ad).
           Дані отримано в радіофізичній обсерваторії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (j = 49.63°N, l = 36.32°E) в 1999—2010 рр. Використовувалося радіопросвічування іоносфери когерентними радіохвилями на частотах 150 і 400 МГц. Радіохвилі випромінювалися низькоорбітальними навігаційними ШСЗ серій «Парус» та «Цикада» з висотою кругової приполярної орбіти близько 1000 км. З використанням глобальної прогностичної напівемпіричної моделі зародження і поширення АГХ-РІЗ пояснюється експериментальна залежність розміру горизонтального періоду РІЗ від їхньої відносної амплітуди (АГХ — акустико-гравітаційні хвилі).
Ключові слова: відносна амплітуда, горизонтальний просторовий період, лінійна регресія, рівень магнітної активності, рівень сонячної активності, рухомі іоносферні збурення
References: 
1. Kalitkin N. N. (1978). Numerical methods: Textbook. Moscow: Nauka, 512 p. [in Russian].
2. Tyrnov O. F., Fedorenko Y. P., Dorohov V. L. (2016). Spatio-temporal dynamics of traveling ionospheric disturbances. Kosm. nauka tekhnol., 22 (5), 3—70 [in Russian].
https://doi.org/10.15407/knit2016.05.003
3. Tyrnov O. F., Fedorenko Yu. P., Chernogor L. F. (2005). Studying wave-like disturbances of electron density using radio sounding of the ionosphere by coherent signals of navigation satellites. Usp. Sovrem. Radioelektron., 1, 36—80 [in Russian].
4. Fedorenko V. N., Fedorenko Yu. P., Shagimuratov I. I. (1997). Results of the ionosphere study by means of diversity reception of radiosignals of low-orbiting navigation satellites. Geomagn. Aeron., 37 (3), 346—349. [in Russian].
5. Fedorenko Yu. P., Tyrnov O. F., Fedorenko V. N. (2008). Parameters of empirical model of traveling ionospheric disturbances. Elektromagnitnye volny i elektronnye sistemy, 13 (1), 21—46 [in Russian].
6. Fedorenko Yu. P., Fedorenko V. N., Dorohov V. L. (2010). Front inclination in a vertical plane of medium-scale traveling ionospheric disturbances and an effective thickness of a layer of their detection. Visn. Kharkiv Karazin Nat. Univ., Ser.
Radiofiz. Elektron., 17 (942), 109—120 [in Russian].
7. Fedorenko Yu. P., Fedorenko V. N., Dorohov V. L. (2012). Diagnostics of parameters of large-scale traveling ionospheric disturbances with the help radioscopy ionosphere by signals low-orbital navigating satellites, Visn. Kharkiv Karazin Nat.
Univ., Ser. Radiofiz. Elektron., 20 (1010), 97—112 [in Russian].
8. Fedorenko Yu. P., Fedorenko V. N., Lysenko V. N. (2011). Parameters of the medium-scale traveling ionospheric disturbances model deduced from measurements. Geomagn. Aeron., 51 (1), 90—106 [in Russian].
9. Chiu Y. T. (1975). An improved phenomenological model of ionosphere density. J. Atmos. and Terr. Phys., 37, 1563—1570.
10. Evans J. V., Holt J. M., Wand R. H. (1983). A differential-Doppler study of traveling ionospheric disturbances from Millstone Hill. Radio Sci., 18 (3), 435—451.
11. Fedorenko Y. P., Tyrnov O. F., Fedorenko V. N., Dorohov V. L. (2013). Model of traveling ionospheric disturbances. J. Space Weather Space Clim., 3 (A30), 1—28.
https://doi.org/10.1051/swsc/2013052.
12. Francis S. H. (1974). A theory of medium-scale traveling ionospheric disturbances. J. Geophys. Res., 79 (34), 5245—5260.
13. Ogava T., Igarashi K., Aikyo K., Maeno H. (1988). Satellite observation of medium-scale traveling ionospheric disturbances over Syowa station. Proc. NIPR Symp. Upper Atmos. Phys., 1, 192—198.
14. Pushin V. F., Fedorenko V. N., Fedorenko Yu. P. Tyrnov O. F., Shagimuratov I. I. (1999). Space correction of global models of electron number density in the ionosphere by receiving at one site signals from low-orbit satellites. Phys. Chem. Earth (C),
24 (4), 375—378.
15. Row R. V. (1967). Acoustic-gravity waves in the upper atmosphere due to a nuclear detonation and an earthquake. J. Geophys. Res., 72 (5), 1599—1610.
16. Tucker A. J., Fannin B. M. (1968). Analysis of ionospheric contribution to the Doppler-shift of CW signal from artificial Earth satellites. J. Geophys. Res., 73 (13), 4325—4334.

17. Willman J. F. (1965). Frequency-dependent ionospheric refraction effects on the Doppler shift of satellite signals. EEEE transactions on aerospace and electronic systems, AES-1 (3), 283—289.
18. Willman J. F., Tucker A. J. (1968). Accuracy of satellite Doppler data for ionospheric study, navigation, and geodesy. J. Geophys. Res., 73 (1), 385—392.