Розглядається задача координатної прив’язки невідомих наземних об’єктів як важливий аспект дистанційного зондування Землі з космосу. Для розв’язання згаданої задачі залучається бортова оптико-електронна система космічного апарата. Координатна прив’язка включає польотний етап — зйомку об’єктів з орбіти — і наземний етап — обробку знімків, переданих на Землю разом із синхронно отриманими показами зоряного давача і апаратури споживача GPS. Для обробки космічних знімків і супровідних даних мають бути розроблені спеціальні обчислювальні алгоритми. Мета пропонованої роботи — конструювання нових оригінальних алгоритмів координатної прив’язки. Такі алгоритми належить дослідити та порівняти зі створеними раніше методами аналогічного призначення.

                 Запропонований тут алгоритм використовує два типи рівнянь вимірювання. Перший з цих типів — традиційна фотограмметрична умова компланарності. Другий тип рівнянь пов’язаний з компланарністю лінії візування об’єкта прив’язки, геоцентричного радіуса-вектора згаданого об’єкта і геоцентричного радіуса-вектора космічного апарата. Йдеться про те, що попередньо вказане розташування об’єкта координатної прив’язки відоме з точністю порядку 1 — 2 км або сотень метрів. Це дозволяє спрямувати оптичну вісь камери на окіл об’єкта координатної прив’язки так, щоб забезпечити захоплення цього об’єкта полем зору камери і прив’язку з точністю на рівні десятків метрів. При застосуванні поданого алгоритму до координатної прив’язки об’єкта, розташованого на трасі польоту космічного апарата, геоцентричний радіус-вектор такого об’єкта є слабко спостережуваним. Комп’ютерне моделювання показало задовільну точність запропонованого алгоритму для позиціювання об’єктів, розташованих відносно траси космічного апарата далі, ніж на 20 — 30 кілометрів убік.