Наведено результати порівняльного аналізу проявів квазістаціонарних хвиль у довготних розподілах загального вмісту озону на широтах 60° N та 60° S. Для аналізу використовувалась восьма версія масиву супутникових даних TOMS за 1979– 2003 рр. Максимуми збурень розподілів озону планетарними хвилями спостерігалися у весняно-зимовий період як у північній, так і у південній півкулях Землі. Для аналізу довгострокових варіацій просторових розподілів та їхніх спектральних компонентів було проведено усереднення за три місяці кожного року ‒ за січень–березень для північної півкулі та серпень– жовтень для південної. Виявлене стійке домінування компонента хвилі довготного розподілу із зональним числом 1 для весни південної півкулі. У північній півкулі для більшості років спостережень спостерігається суперпозиція хвиль 1 та 2, причому для деяких років амплітуда хвилі 2 є більшою за амплітуду хвилі 1. Протягом розвитку антарктичної озонової діри з середини 1980-х років фаза довготного розподілу озону на широті 60° S значно зсунулася на схід, в той час як на широті 60° N зсуву на схід зазнала лише довгота максимуму. В обох півкулях є сильні міжрічні варіації положень та амплітуд квазістаціонарних хвиль.