Статтю присвячено висвітленню процесів формування та розвитку наукової школи планетології академіка М. П. Барабашова, яка виникла у 1930-х рр. у Харківській астрономічній обсерваторії. У цей період тут отримали розвиток дослідження, спрямовані на вивчення фізичних умов на Місяці, Сонці, планетах та міжзоряному середовищі при різних умовах спостережень.

         Досліджено ґенезу формування наукової школи планетології; показано процес визначення основних об’єктів та методів досліджень, їхнього розвитку та вдосконалення. Зокрема, простежено розвиток методів фотографічної фотометрії академіком М. П. Барабашовим, основою дослідницької стратегії якого було запровадження тривалих серій спостережень Місяця та планет за різних умов їхнього освітлення Сонцем. На основі отриманих даних харківськими астрономами (учнями та послідовниками М. П. Барабашова) було зроблено висновки про структуру поверхонь досліджуваних небесних тіл, властивостей атмосфер Марса, Венери, Юпітера та Сатурна, розпочато вивчення процесів, які відбувалися на планетах.

          Продемонстровано, що на розвиток наукового колективу астрономічної обсерваторії Харківського університету, об’єднаного загальною проблематикою та методикою досліджень, суттєво вплинула діяльність Комісії з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР, яку у 1950-х та 1960-х рр. очолював академік М. П. Барабашов. Напрацювання представників харківської наукової школи планетології у галузі фізики та хімії Місяця, великих та малих планет Сонячної системи у подальшому були високо оцінені та отримали світове визнання наукового співтовариства. Водночас це дозволило фахівцям Харківської астрономічної обсерваторії долучитися до вирішення завдань, пов’язаних із розробленням космічних апаратів, виконуючи спеціальні фотометричні дослідження Місяця, Марса і Венери у межах космічної програми СРСР у 1960—1980-х рр., у подальшому брати участь у міжнародних дослідницьких проєктах.

       Констатовано, що харківська наукова школа планетології, яка на цей час має декілька гілок, продовжує розвиватися та об’єднує вже близько 100 представників у п’яти генераціях, які працюють у астрономічних установах як України, так і різних країн світу.